Жеребкування замість виборів

Жеребкування замість виборів

Я маю на увазі наступне, однією з основ політії як ладу є заміщення посад за жеребом, олігархії – по обранню.

Аристотель. Політіа

 

Призначення за жеребом властиво демократії; призначення за виборами – аристократії.

Шарль-Луї Монтеск'є. Про дух законів

Сьогодні вибори сприймаються безальтернативним способом обрання представників (або депутатів) в представницьких демократіях. При цьому спостерігачі часто відзначають зниження інтересу до виборів з боку кандидатів та виборців. Свідченням цього є низька явка на виборах (особливо на місцевих — Прим. Перекл.), впевненість в тому, що окремо взятий голос не може нічого змінити. Часто можна почути, що можновладці переслідують свої власні інтереси, мають мало спільного з інтересами народу.

Політична еліта у свідомості пересічного виборця України виступає ізольованою від нього групою. Простій людині вхід у владу як мінімум обмежений, а то й повністю закритий. І при найближчому розгляді виявляється, що у владних структурах, як правило, циркулюють одні й ті ж люди. У пересічних громадян такий стан речей цілком очікувано викликає апатію і невдоволення владою і, цілком можливо, сприяє втраті цивільної відповідальності за те, що відбувається поруч з ними (у дворі, районі, місті). Питання розширення участі в суспільному житті є одним з ключових у сучасних дискусіях про демократію. Не останнє місце в ньому відводиться інституціональним механізмам, які й відповідають за участь громадян в управлінні.

Дана стаття присвячена використанню жеребкування як процедури призначення на посади, відмова від якої сталася в сучасних демократіях, які проголосили принцип широкої участі народу в управлінні. Відтворюючи й описуючи приклади використання жереба, ми будемо намагатися показати переваги цього способу наділення владними повноваженнями для сучасних псевдодемократій.

Одна з основних відмінностей сучасних, так званих, демократій від античних і середньовічних республік полягає в практично повній відсутності жереба. Сьогодні використання жереба в політиці, особливо при призначенні на посади, дійсно може здатися дивним або навіть недалекоглядним засобом. Жеребкування цілком може дати владу некомпетентним людям, що може привести до негативних наслідків для всього суспільства. Але ті, хто використовував жереб в політиці, а саме греки, римляни й середньовічні італійські республіки, також усвідомлювали можливі ризики його використання, проте продовжували звертатися до цього засобу, який дозволяє домогтися справедливості краще за інші способи. В античності були досвідчені політики, що пом'якшили можливі негативні наслідки використання жереба, вводячи засоби його корекції...

Жеребкування і ротація: історичний досвід.

У класичному прикладі так званої "прямої демократії" — Стародавніх Афінах — забезпечувалася широка участь громадян в політиці і їх доступ до посад. Одним з основних способів призначення на посади було жеребкування. Більшість функцій, які належали народним зборам, виконувалися громадянами, обраними за жеребом. Це були магістратури або адміністративні органи міста. Приблизно шістсот з семисот магістратів обиралися по жеребу. Сьогодні практичний інтерес представляють механізми корекції можливих негативних наслідків жеребкування й обмеження влади громадян, які стали управлінцями з волі випадку.

Існують наступні інструменти корекції:

По-перше, це обмеження термінів повноважень магістрату одним роком.

По-друге, громадянин не мав права займати одну і ту ж посаду два рази поспіль, що забезпечувало реалізацію важливого принципу ротації. Більш того, завдяки обов'язковій вимозі надання звіту про діяльність на посаді, громадянин практично не міг бути магістратом два роки поспіль. Не надавши такого звіту, громадянин не міг зайняти нову посаду в інший магістратурі.

По-третє, перед вступом на посаду громадяни проходили обов'язкову процедуру огляду. Цікаво, що в такому випадку греки не проявляли великого пієтету перед експертним знанням. Процедура була спрямована лише на з'ясування того, чи платив громадянин податки, чи добре ставився до батьків і чи виконав свій військовий обов'язок.

По-четверте, діяльність магістратів перебувала під постійним контролем. Будь-який громадянин міг висунути проти магістрату звинувачення і вимагати його тимчасового відсторонення. Після цього, якщо народні збори виносили вотум недовіри магістрату, його тимчасово усували з посади, а справу направляли в суд. В результаті суд був уповноважений винести обвинувальний вирок або виправдати магістрат.

Така система, безумовно, перешкоджала формуванню адміністративної еліти або номенклатури, тобто шару управлінців, які фактично переслідують у владі свої інтереси, які часто відрізняються від інтересів більшості громадян. Можливість контролю за діяльністю магістрату і ризик бути засудженим за неналежне виконання своїх обов'язків на посаді магістрату мали запобігти поширенню корупції й переслідування кланових інтересів. Крім того, ризик бути засудженим мав відвернути громадян, які відчувають себе недостатньо компетентними, від претензій громадян на посади магістратів. В іншому випадку обрання магістратів визначалося волею жереба і власним бажанням кандидатів, оскільки жеребкування проводилося серед громадян, які добровільно виставили свої кандидатури на ту чи іншу посаду.

Важливо підкреслити, що підставою обрання ставали оцінка кандидатами своїх здібностей і воля випадку. Таким чином, можна говорити про ситуацію, максимально наближеною до повної рівності можливостей громадян в питанні доступу до прийняття рішень, реалізації політико-адміністративних функцій. Хоча далеко не всі зважувалися претендувати на посади через супутні ризики публічного контролю і можливої підсудності.

У зв'язку з цим можна добре побачити різницю із сучасною системою виборів посадових осіб. Сьогодні виборна псевдодемократична процедура постійно викликає нарікання. Проведення виборів часто пов'язано з маніпулюванням громадською думкою, а іноді й просто підробленням результатів. Такий стан справ, безумовно, віддалений від поняття справедливості й далекий від рівності можливостей громадян. Більш того, від поняття рівності можливостей віддаляє сучасні вибори й наступний їх аспект. Виборна процедура змушує громадян порівнювати кандидатів і своїм голосуванням виносити рішення щодо їх особистості та здібностей до того, як кандидат встиг що-небудь зробити на своїй посаді.

Таким чином, успіх кандидатів залежить в основному від таких характеристик, як: більш привабливі зовнішні дані, більший досвід перебування в подібних посадах і інші професійні якості. Це призводить до того, що на виборах перемагає певний тип людей, а іноді й просто одні й ті ж люди, про що свідчить ряд місцевих та парламентських виборів. При такому обмеженні опозиційні кандидати, як, втім, і більшість молодих кандидатів, в принципі мають менші можливості для обрання. Хоча, звичайно, досвід і професійні якості не гарантують відсутність серйозних помилок у майбутній діяльності кандидата або зловживань владою, і навпаки, відсутність досвіду перебування на посадах не є ознакою некомпетентності кандидата. В Афінах жеребкування при обранні на посади взагалі не передбачало винесення попередньої оцінки кандидату. Оцінка діяльності проводилася або під час її здійснення, або після закінчення терміну повноважень. Отже, всі кандидати мали рівні можливості отримати посаду.

У греків були й виборні посади. На них можна було переобиратися кілька разів, і тут, звичайно, важлива була компетенція кандидата. Ці посади були пов'язані з керівництвом військовими справами й фінансами міста. Прийнявши за гіпотезу загальну здатність людини до набуття певних навичок і рівень поширення вищої освіти, можна було б і сьогодні, залишити найважливіші посади для обрання через процедуру виборів, розширити участь громадян в реалізації політичних рішень шляхом надання ширшого доступу до посад за допомогою жеребкування або номінації. Афінські магістрати, втім, не були тими, хто безпосередньо приймав рішення. Ухвалення основних рішень, що стосуються життя міста, належало народним зборам і судам. Саме їх волю реалізовували магістрати. По суті, це були міські чиновники або адміністратори.

Але магістрати були не єдиними посадовими особами, які обираються за жеребом. За жеребом також обиралася рада. Кожен «дем» висував кандидатів більше, ніж йому належало місць в раді. Потім необхідне число кандидатів від цього дема визначалося в результаті жеребкування. Члени ради обиралися лише на один рік, і ніхто не міг стати членом ради більш як два рази в житті. Практично рада теж була магістратурою, але виконувала особливі функції. Вона готувала порядок денний для народних зборів і забезпечувала виконання рішень, прийнятих зборами. Підготовка порядку денного і самих рішень, як ми знаємо з сучасної практики, є важливою політичною функцією. Часто міська політика і прийняття конкретних рішень залежать саме від того, хто формує питання для обговорення і готує проєкти їх вирішення. Рада також проводила попередні зустрічі з іноземними послами, контролювала державні фінанси й здійснювала інші важливі функції, що свідчить про її ключову роль в політичній структурі. Таким чином, навіть членів такого важливого органу державного управління афіняни обирали за жеребом.

Оригінал статті російською мовою. Автор тексту: Тимур Коптелов. Переклад українською мовою: Роман Попович.