Україна – 130-а у світі в Індексі економічної свободи-2022

15 лютого 2022 р. авторитетний американський мозковий центр Heritage Foundation видав свій щорічний Індекс економічної свободи-2022. У ньому – чіткі відповіді на гострі питання зі сфери економіки, соціалки та розвитку. Економічна свобода – найцінніший нематеріальний актив сучасності. Якщо вона є, решта складається у доброчесне коло.

В Індексі-2022 Україна посіла 130-е місце з показником 54,1 бала зі 100 можливих (максимально можлива свобода). Останні 30 років Україна тупцює у зоні з гострим дефіцитом економічної свободи. У порівнянні з Індексом-2021 Україна навіть погіршила свій показник із 56,2 бала до 54,1 бала.

Середньосвітовий показник – 60 балів. Ось місця окремих країн: Естонія – 7-е (80 балів), Литва – 17-е (75,8 бала), Латвія – 18-е (74,8), Південна Корея - 19-е (74,6), Чилі – 20-е (74,4), Чехія – 21-е (74,4), Грузія - 26-е (71,8), Словаччина – 35-е (69,9), Польща - 39-е (68,7), Вірменія – 59-е (65,3), Казахстан – 64-е (64,4), Азербайджан – 75-е (61,6), Молдова - 78-е (61,3), Туреччина – 107-е (56,9), Росія – 113-е (56,1), Киргизстан – 116-е (55,8), Узбекистан – 117-е (55,7), Білорусь – 135-е (53,0).

130-е місце України поряд із тоталітарною, совковою ОМОНоекономікою Білорусі – це вирок тій економічній політиці, яку в Україні охрестили як «гетманщину» за ім'ям її головного ідеолога. Занадто часто дісіжнмейкери України озираються на радянський досвід управління промисловістю та сільським господарством. Занадто багато Левіафана в головах тих людей, які тримають важелі управління економікою у своїх руках. На жаль, у цих головах за 30 років так і не з'явилася проста, зрозуміла для будь-якої людини зі здоровим глуздом думка: «Економічна свобода – ключ до процвітання, добробуту, а також безпеки».

Зухвалі марксисти у структурах української влади міркують приблизно так, як їхні попередники років сто тому. Верстати, машини та обладнання можна помацати, подивитися – це капітал. Це річ, а як виглядає економічна свобода? Як вона пахне? Які витрати її виробництва? Немає відповідей у грубих марксистів. Саме тому вони її – свободу – нікуди й не впускають. Продовжують цькувати всіх духом диктатури пролетаріату, який давно прийняв образ номенклатурно-силового, олігархічного схематозу.

Якщо всі країни світу розділити на п'ять груп за рівнем економічної свободи, то в групі найвільніших країн ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності становить $73973, у другій - $42519, третій - $21803, четвертій - $9917, а в п'ятій групі, де найневільніші країни світу – лише $7096. Україна у 2020 р. мала ВВП на душу населення за ПКС $13110 та входила до групи «переважно невільних» країн.

Які ще аргументи треба представити владі на користь економічної свободи – якщо вони реально хочуть підняти країну з колін та ввести її в групу високорозвинених держав без бідності, якщо ігнорується навіть такий факт. Багатофакторна бідність у репресованих країнах із групи «переважно невільних» охоплює 32,95% населення. Тобто там, де немає економічної свободи, кожен третій - бідний. У країнах, які входять до груп «переважно вільні» та «вільні» у зоні бідності – лише 10% населення.

Чим більшою є економічна свобода, тим швидше зростає країна. Це висновок на основі даних 25-річного періоду розвитку з 1995 року. Встановлено чітку кореляцію між економічною свободою та якістю держуправління, рівнем людського розвитку, якістю довкілля, інноваційністю економіки, темпами покращення соціальних стандартів.
В органах влади має бути професійна HR служба для перевірки і тестування кандидатів на посади в управлінні країною. Одним з основних параметрів профпридатності має бути знання фактора «економічна свобода». Без цього треба заборонити брати на роботу в уряд, особливо до міністерств, безпосередньо пов'язаних з економікою. Роботу депутатів парламенту також потрібно оцінювати за тим, як вони за період свого депутатства підвищили рівень економічної свободи. На жаль, за останні 25 років спостережень за економічною свободою у світі в Україні жодного політичного циклу (5 років) не було законодавчої, виконавчої влади, твердо націленої на збільшення рівня економічної свободи в країні. Україна ніколи у своїй новітній історії навіть не намагалася реалізувати ліберальну програму реформ. Політичні чвари, перетягування канатів стосувалося розподілу бюджетного пирога, схем контролю за потоками ресурсів та активів, але не вибору стратегії розвитку країни. Той, хто першим запропонує та реалізує в країні повноцінну, системну програму входження України до груп економічно вільних країн, увійде в історію не лише своєї країни, а й світу.

Автор тексту: Ярослав Романчук. Переклад українською мовою: Роман Попович, Кирило Каштанов.