Білорусь та Україна: однакові чи все ж різні?

10 показників, чому Білорусь не Україна

Починаю серію публікацій порівняння Білорусі та України. Ми сусіди. Ми поруч, але водночас дуже далеко. Ми схожі, але при цьому сильно відрізняємося за цілою низкою фундаментальних питань. Ми сильно відрізняємося стосовно відношення до Держави. Білоруси дозволили Левіафану сісти собі на шию, українці - ні. Білоруси дозволили одній політичній силі встановити тоталітарний режим, українці - ні.

Білоруси дозволили владі застосовувати жорстку силу, божевільне насильство стосовно своїх громадян, українці - ні. Білоруси більше чверті століття живуть в режимі правового нігілізму і самодурства, українці - ні. Це фундамент всього. Це показник самоповаги. Це лакмусовий папірець готовності захищати своє право людьми зватися. Економіка, соціалка, дороги, дурні чи корупціонери при владі, експорт та інвестиції, бюрократія і схематоз - це вже другорядне.

10 параметрів подібності економік Білорусі та України

На відміну від сфери політики та права, економічна політика Білорусі та України набагато ближчі. Пояснення цьому феномену просте: обидві країни з різним ступенем точності та акуратності проводять економічну політику по матриці міжнародних організацій і mainstream Заходу. У серці монетарної політики - монополія держави на гроші. За 30 років ні Білорусь, ні Україна, не тільки не досягли повної конвертованості своїх національних валют, але і не змогли стабілізувати ціни, тобто, «Вбити» інфляцію.

Розпорядники чужого Білорусі та України зробили найбільший внесок у руйнування культури заощадження. Розмір Держави в Білорусі більше, але надмірне регулювання, слабкість правових інститутів і високі транзакційні витрати роблять інститут приватної власності в Україні дуже вразливим. За індексом захисту прав власності у 2020 р. Україна зайняла далеке 105-е місце. А у Білорусі, як відомо, «іноді не до законів» - значить, ніколи не до захисту прав власності.

Білоруська і українська податкові системи зліплені з одного тіста. Податкові бази, близькі режими регулювання, схожі проблеми в імплементації - безрозмірні повноваження податкових органів, суб'єктивізм контролерів і висока вразливість виробників товарів і послуг. У 2020 р. дійшло до того, що розмір держвидатків Білорусі був ~ 5 процентних пунктів менше, ніж в Україні (47,1% ВВП). При такому рівні неринкового сектора очікувані шанси на високий рівень економічного, довгострокового зростання близькі до нуля. У 2011-2020 рр. середньорічні темпи зростання української економіки склали мінус 0,06%, а білоруської - плюс 0,95%. Великий внесок у цей результат вніс витончений торговий протекціонізм.

Відносна свобода в ігноруванні формальних заборон і торгових правил зробили ціни на багато товарів в Україні набагато нижчими, ніж в Білорусі.

Білоруська влада активно бореться проти ІП, а українська - проти ФОПів. Причому і перші, і другі використовують аргументи великого бізнесу і номенклатурно-силових схематозників.

Білорусь і Україна зберегли неефективну, порочну, надзвичайно витратну систему соціального захисту. Ні тобі повноцінної пенсійної реформи, ні тобі свободи вибору у сфері освіти й охорони здоров'я, ні тобі вільний ринок праці.

З точки зору економічної політики Білорусь і Україна побудували модель загального державного інтервенціонізму. Концентрація капіталу різна. Система прийняття рішень відрізняється, але з точки зору монетарної, фіскальної, інституційної, торгової та соціальної політики відмінності між Білоруссю і Україною лише в нюансах, деталях і інтерпретаціях. І це дуже важливий урок, перш за все, для влади, бізнесу та суспільства України. 

Ви, друзі, дійсно, хочете, як в Білорусі?

Оригінал статті російською мовою. Переклад українською мовою: Роман Попович. Посилання на цю сторінку при переопублікуванні навіть частини цього матеріалу обов'язкове.