Ліво-зелені, замість того, щоб рятувати природу, її гублять, а нам готують новий ГУЛАГ.

Ліво-зелені, замість того, щоб рятувати природу, її гублять, а нам готують новий ГУЛАГ.

Гасло «врятуємо природу» стало улюбленим для сучасних лівих. Якщо раніше ліві збиралися рятувати пролетаріат, то тепер, через брак пролетаріату, рятують природу. Для порятунку природи «зелені» вимагають приблизно того ж, що і їх попередники в особі Володимира Ілліча Леніна і Мао Цзедуна: а саме, права регулювати всю економіку і всю людську діяльність.

Так, Extinction Rebellion, чиї члени якраз зараз планують паралізувати рух в Лондоні, вимагають оголосити «кліматичну й екологічну надзвичайну ситуацію», зупинити «втрату біорізноманіття», «знизити емісію парникових газів до нуля до 2025 року» та передати з цією метою владу до якоїсь «Асамблеї громадян з питань клімату та екологічної справедливості». Нагадаю, що засновник ХR (Extinction Rebellion), Гейл Броадбрук, утворила «асамблею» в результаті одкровення, отриманого після приймання наркотиків. «Я молилася, прийнявши деякі психоделічні речовини, — говорить Гейл, — і протягом місяця моя молитва була почута». При цьому XR (Extinction Rebellion) стверджує, що його побоювання спираються на «науку». Втім, те ж саме стверджували й комуністи.

Забруднення навколишнього середовища — дійсно серйозна проблема. Людство паскудить. Воно вирубує ліси. Забруднює річки. У Тихому океані плаває цілий континент пластика розміром з половину Австралії. Ми генеруємо 100 млн тонн пластику на рік, і 10 відсотків з них потрапляє в океани.

Але подивимося уважніше.

Візьмемо таку країну, як Швейцарія. Якщо ви зайдете в Швейцарії в музей Женевського озера в місті Ніоні, ви дізнаєтеся, що в 1980 році, всього 40 років тому, Женевське озеро було мертвим. Воно було вбито. У ньому не можна було купатися. У ньому цвіла вода. Тепер Женевське озеро ожило. Його біорізноманіття відновилося. Купайся в ньому скільки хочеш. У ньому навіть виловили трьох осетрів, хоча як осетри опинилися в Женевському озері — мене не питайте.

Якщо проїхати вгору від Ніоні ще 15 км, ви потрапляєте в місцевий зоопарк Zoo de la Garenne. Це особливий зоопарк — в ньому представлені тільки ті тварини, які зараз живуть в Швейцарії. Майже всі були ще недавно винищені. Червоний олень був винищений до 1850 року. Лисий Ібіс пропав в XVII столітті. Альпійську козу винищили до початку XIX століття.

Тепер всі ці тварини і десятки інших живуть в Швейцарії знову. Я особисто на ранковій пробіжці зустріла борсука.

Звичайно, біорізноманіття в Швейцарії вже ніколи не досягне того прекрасного часу, коли по берегах lac de Joux бігали вовки, і місцевий священник, збираючись соборувати (помазати єлеєм, церковна процедура. Прим. переклад.) ближнього, не міг вийти після початку темряви.

Але в загальному, з біорізноманіттям в Швейцарії все в порядку. Його відновлюють, причому абсолютно без допомоги тих прекрасних людей, які перекривають рух в Лондоні.

А ось страшна, ненависна ліваками держава Ізраїль. У Тель-Авіві є парк Аяркон. Через парк тече річка Аяркон, в якій десь півстоліття тому трапилася подія, — потонули велогонники, які приїхали на змагання. Ціла команда. Міст під ними обвалився, і вони попадали у воду. Чи не захлинулися, а на смерть отруїлися тієї сумішшю, яка текла в річці Аяркон.

І що ви думаєте? Зараз Аяркон — це парк, і його біорізноманіття абсолютно фантастичне. На річці гніздяться десятки видів птахів. У заростях водяться шакали. На квадратних ліхтарях сидять величезні нільські гуси. Біорізноманіття Аяркон відновлено, і без будь-якої допомоги з боку ліво-зелених, які на смерть протестують проти видобутку Ізраїлем газу на шельфі.

Більш того, заснування держави Ізраїль поклало кінець екологічної катастрофи в Палестині. Річ у тому, що до прибуття єврейських переселенців Палестина являла собою або гори, в яких населення вирубило всі ліси на дрова, або біля берега — малярійні болота. Зараз боліт немає, а гори засаджені лісами, які час від часу спалюють палестинці.

А ось ще один феноменальний випадок — Сінгапур. У 1950-х Сінгапур був місцем екологічної катастрофи. На острові в страшних злиднях і скупченості проживав 1 млн осіб і 900 тисяч свиней. Як писав перший прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю у своїх мемуарах, річку Сінгапурку, що тече через острів, можна було спочатку унюхати, а потім побачити.

 

Корови зжерли всю зелень, а те, що залишилося, злиденне населення вибило на дрова. Після цього тропічні дощі вимили з ґрунту всі поживні речовини. Коли Лі Куан Ю починав будувати з Сінгапуру країну першого світу, однією з перших турбот було озеленення острова. За наказом Лі Куан Ю на острів привезли шість тисяч видів рослин, і Лі Куан Ю особисто на суботниках їх саджав.

Зараз Сінгапур — це місто в саду. Ніяк не можна сказати, що біорізноманіття в Сінгапурі впало в порівнянні з 1950-ми. Навпаки, воно незмірно зросло. Технології та прогрес цьому не перешкода. Рівно навпаки, острів перетворився в Новий Едем саме завдяки високим технологіям. 70 років тому екосистема Сінгапуру рухнула, коли в ньому жив всього 1 млн осіб, але велика частина цього населення були жебраки. Зараз на тій же території живуть 5 млн осіб. Високі технології в Сінгапурі інтегровані в нову екосистему острова, і головний зоопарк Сінгапуру знаходиться менше ніж в кілометрі від найбільшого у світі нафтохімічного і нафтоперевального комплексу.

Напевно, це один з небагатьох НПЗ світу, де головний запах - це послід фламінго.

Інакше кажучи, ні Сінгапур, ні Ізраїль, ні Швейцарія — багаті і благополучні країни першого світу — не є місцем екологічної катастрофи. Рівне навпаки — вони впоралися зі своєю екологічною катастрофою. Вони перетворили свою країну в сад.

Це не те екоспівтовариство, яке було на даній території 100 або 1000 років тому. Це не «країна вовків», як називали територію навколо швейцарського Lac de Joux тисячу років тому, і це не малярійні болота, як Палестина 100 років тому. Але це прекрасна і зручна для людини природа, в чомусь навіть більш різноманітна. У Швейцарії, наприклад, тепер ростуть ківі. В Ізраїлі — банани.

Ви запитаєте — а де ж відбувається екологічна катастрофа?

Дуже просто — там, де злидні та зубожіння. Візьміть, скажімо, в Африці дельту річки Окаванго. У 1960 році населення Ботсвани, де розташована дельта, становило 500 тис. Чоловік. Зараз воно зросло майже вп'ятеро. У цього населення немає нічого — ні заводів, ні техніки, ні добрив. Люди в дельті Окаванго живуть тим, що пасуть худобу. Звичайно, худоба все з'їдає і витоптує.

Дуже часто ми можемо побачити межу між двома державами прямо з космосу, тому що якщо одна держава багата, а інша бідна, то межа між ними — це межа між зеленню і пустелею.

Їдьте в містечко Метула на півночі Ізраїлю і подивіться з оглядового майданчика на кордон між Ізраїлем, з одного боку, і Ліваном і Сирією — з іншого. Ізраїль — зелений. Сирія і Ліван — пустеля.

Подивіться на кордон між Чилі та Болівією. Вона проходить по пустелі Атакама — найсухішій пустелі світу. Попри те, що Атакама — найбезводніше місце на землі, чилійське місто Сан-Педро-де-Атакама цілком має собі зелень. Болівія — немає. Кордон екологічної катастрофи пролягає точно по межі Болівії та Чилі. У Болівії дороги немає, в Чилі відразу починається Чотирисмуговий шосе.

А ось кордон між Північною і Південною Кореєю. Її легко помітити на знімках з космосу без всякої мапи. Південна Корея — багата і зелена держава. У Північній Кореї народ голодує. Йому дозволили обробляти ті ділянки землі, які не обробляє держава. Зрозуміло, розташовані вони незручно, в горах. Якщо ви розорюєте гірські схили, ви знищуєте на них лісу. Схили, залишившись без лісів, обсипаються, і починається екологічна катастрофа. У Північній Кореї вона є. У Південній — немає.

А ось межа між Гаїті й Домініканою. Гаїті — одна з найбідніших держав світу. Там у людей немає електрики. Щоб приготувати собі їжу, вони вирубують ліс. Коли ви вирубують ліс на гірських схилах, то перша ж злива або ураган зносить ці схили разом зі зсувом. У Домінікані зсувів немає.

Ви вже, напевно, зрозуміли, до чого я хилю. Це правда, що на землі відбувається екологічна катастрофа. Це правда, що біорізноманіття зменшується. Тільки «зелені», що вимагають оголосити у світі «надзвичайну екологічну ситуацію» і передати владу «Асамблеї екологічно просунутих громадян», забули сказати, що воно зменшується в бідних і зубожілих країнах. А не у Швейцарії та не в Сінгапурі. Вони забули вам сказати, що найгірша екологічна катастрофа — це злидні.

Якби Ізраїль був жебраком, то ніяких нільських гусей у нього в парку не жило. Їх би з'їли. Якщо у вас в країні немає електрики, ви вирубаєте ліс.

І ця закономірність з'явилася не в останній час. Навпаки: історія людства — це історія екологічних катастроф. Наші предки-мисливці розселилися по всій планеті в результаті екологічної катастрофи, яку вони створили, убивши всіх тварин, на яких могли полювати. Не вірте, коли вам кажуть, що люди в минулому жили в злагоді з природою. Того обсягу шкоди, який завдав природі примітивний мисливець-збирач, не може заподіяти ніякий девелопер (забудовник. Прим. переклад.).

Аборигени Австралії прийшли туди близько 40 тис. років тому і за тисячу років знищили всю австралійську мегафауну. Індіанці прийшли в Північну і Південну Америку і за тисячу років знищили всіх тварин, яких могли б приручити. Маорі, прибувши до Нової Зеландії, за кілька століть винищили шість видів моа, або дінорніса, гігантського птаха що не літає, а заодно адзебілла, місцевого луня, Довгоклюву кропив'янику, новозеландського гусака, новозеландські мускусну качку, новозеландського лебедя і так далі. Мальгаші, які допливли на Мадагаскар, у XVI в. в рекордно короткі терміни винищили місцевого гігантського страуса і полювавшого на нього гігантського орла. Людина що заселила острів Кіпр за 3 тис. років до н.е., винищила карликового гіпопотама і карликового носорога.

Пустельні пейзажі та зарослі колючками гори Сирії, Кіпру, Ізраїлю, Йорданії — це багато в чому справа рук наших предків. Колись в цих посушливих місцях рослинність була куди більш зеленою та різноманітною, але стада людини з'їли там все, крім колючок.

Велика тихоокеанська сміттєва пляма була сформовано океанічними течіями, поступово концентрує в одній області викинуте в океан сміття...

Продовження статті читайте за посиланням.

Оригінал статті російською мовою. Переклад українською мовою: Роман Попович.