Парадокси сприйняття себе, економіки та країни

Соціологія – особлива наука. Кожне слово у формулюванні питання має значення. Критично важливий рівень довіри між респондентом та інтерв'юером, якість вибірки, підготовка інтерв'юерів (щоб вони своєю поведінкою/словами не надавали спрямування до викривлень). Ще важливо, щоб не було побоювань/страху, буцімто думки/оцінки людей якимось чином не можна було використовувати проти них. Вважаю, що в Україні досвідчені, професійні соціологи чудово все це знають під час проведення опитувань. За політичною проблематикою, оцінкою популярності трапляються «замовлення», але коли йдеться відносно оцінок емоційного, матеріального стану, то тут точність набагато вища. Тим більше, що на ринку соціологічних послуг є реальна конкуренція.

Відповіді українців на цілу низку стандартних питань малюють змішану картину українського суспільства. Очевидно, життя у стані інформаційної війни, потоку фейків, образів, смислів та гігабайтів всього не минає безслідно. Ми давно живемо у стані інформаційного білого шуму. Маніпуляції через ТБ, YouTube, соціальні мережі стали звичними. Сьогодні до них активно приєдналися американські та європейські ЗМІ. Тема війни, вторгнення, приниження та руйнації наповнила світовий інформаційний простір так, ніби потрібно перемикнути увагу від необхідності глибокого аналізу того, що сталося в епоху COVID, до якого стану привели центральні банки та уряди світову економіку.

Навіть переконаним людям стає важко зберегти здоровий глузд, тверезі оцінки, не потрапити під ситуативні емоційні хвилі реакції на певні зовнішні подразники. Люди губляться в оцінках, навіть коли начебто все зрозуміло. І навпаки, категоричні там, де є підстави для сумнівів.

При цьому незмінно стійким є бажання здаватися як всі, щоб не гірше, ніж інші, щоб, не дай Боже, хтось не подумав, що немає в житті щастя. Адже воно є. Одному новий «Мерс» щороку – нудно й не чіпляє. У іншого модний мерч викликає слабку посмішку - і те, менш ніж за годину після покупки. А у третього класичний борщ у неділю зі смачним салом – вічне джерело радості та прекрасного настрою. А скільки українців радує забитий гол, спійманий карась, намальований портрет і просте «дуже дякую»?

Понад 70% українців відчувають себе щасливими. Більш ніж половина задоволені своїм життям. Чого долю гнівити? У 2021 р. заробітна плата зросла майже на 20%. Заробітчани надіслали додому переказів на $15 млрд. Земля вродила, як ніколи. Дороги та будинки будувалися. Школи та лікарні працювали. На сімейні та сезонні свята столи гнулися. Так, хотілося багатше. Швидше квартиру купити, краще авто вибрати, та й ремонт навколо себе зробити. Приводів співати пісні було достатньо, та й чудовими виконавцями українська земля завжди радувала.

Все це відбувається під час війни. Вона йде із 2014 року. Вона висить над країною, нікуди не зникає. Політиків та людей мучать, шантажують, лякають «Мінськими угодами». З усіх сторін. Псують настрій, підприємницьку поведінку, соціальне задоволення місцеві схематозники та олігархат. Проте українці не падають духом, не вішають носа, не пливуть за течією. Вони висувають обґрунтовані претензії своїй влади. Вони хочуть жити краще, бо мільйони на власні очі вже побачили, що таке краще. Вочевидь, саме тому 70% українців вважають, що країна рухається у неправильному напрямку. Українці хочуть швидше, чесніше та зрозуміліше.

Як так, 70% щасливих та 70% вважає, що в останній рік економічний стан країни погіршився? Як так, 51% українців задоволені та 84% вважають, що країна перебуває у стані економічної кризи?
Соціологічні опитування під час інформаційних воєн, фейків та маніпуляцій, руйнування репутацій та аналітичних галюцинацій потребують особливої обережності. Головне не йти за популістами, імперіалістами та аферистами. Українці чудово розуміють, що таке «добре» і що таке «погано». А якщо їм дати справжню свободу, захистити приватну власність та розкріпачити поле для виробництва товарів та послуг, вони перетворять країну на квітучий сад.

Автор тексту: Ярослав Романчук. Переклад українською мовою: Роман Попович, Кирило Каштанов.